СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ
Довготривала взаємна підтримка двох соціальних груп – людей з інвалідністю та біженців – може стати цінним і збагачуючим досвідом для обох сторін. Така співпраця може не лише сприяти їхній соціальній інтеграції, але й допомогти подолати бар’єри та стереотипи, а також зміцнити почуття спільноти.
Спільна діяльність сприяє створенню спільноти, заснованої на взаємній підтримці. Участь у мовних курсах дає можливість налагодити стосунки між людьми з різних груп, що сприяє інтеграції та обміну досвідом.
Механізми взаємної підтримки, що виникли у незрячих людей, які виступають в ролі мовних і культурних гідів для біженців з України, мають особливе значення як для інтеграції біженців, так і для підтримки незрячих людей у майбутньому.
Незрячі гіди не лише навчають біженців польської мови, але й знайомлять їх з польською культурою, традиціями та соціальними нормами. Такий вид підтримки є надзвичайно важливим для біженців, які часто мають обмежену інформацію про життя в Польщі. Це робить процес навчання більш практичним і пов’язаним з реаліями повсякденного життя.
Незрячі люди, які виступають в ролі поводирів, мають важкий досвід соціальної ізоляції, що дозволяє їм краще розуміти ситуацію біженців. Емпатія, що виникає в результаті подібного досвіду, дозволяє будувати міцніші зв’язки та ефективніше передавати знання і навички.
Незрячі та слабозорі гіди можуть поділитися стратегіями подолання бар’єрів, як фізичних, так і емоційних. Їхній досвід подолання труднощів може надихнути біженців докладати власних зусиль для адаптації до нового середовища.
“Така ініціатива дуже цікава. Вона дозволяє незрячим людям, які дуже часто отримують допомогу від інших, надавати її людям, які не мають інвалідності. Це дозволить людям з України здобути нові соціальні та мовні компетенції.”
“Проект був дуже цінним, це був цікавий досвід. Думаю, що завдяки проекту я по-іншому сприймаю і розумію проблеми людей, які приїхали до нас з України.”
“Відсутність зорового контакту і відсутність використання вчителем зору, так би мовити, змушує шукати інші рішення, щоб компенсувати будь-які недоліки.”
“Основою має бути діалог, розмова, не обов’язково жорстко дотримуватися програми уроку, хоча це було б дуже бажано для засвоєння всього матеріалу. Тут, однак, маємо ситуацію, коли учні мають годину, щоб говорити без стресу і робити помилки, за які їх ніхто не засуджує, а елемент стресу, пов’язаний з повсякденним життям, усувається.”
Публікація відображає виключно погляди та думки автора(ів) і не може ототожнюватися з офіційною позицією Інституту національної свободи – Центру розвитку громадянського суспільства.